Інколи зранку під чашечку кави, коли хороша погода, і не треба нікуди поспішати, тягне на ностальгію. Особливо, коли твій сніданок сам на неї натякає. От, скажімо, вафлі. Колись, коли дерева були зеленими, тобто маленькими, для мене “вафлі” були чарівним словом. Хрусткі, крихкі, тоненькі, карамельно-золотаві, які треба було допомагати шидко-швидко згортати, обпікаючи пальці, зі спеціальної, важкої, як чорт, сковорідки з двох частин. І ці вафлі, які готувалися так рідко — див. вище про пальці і важку сковорідку — уже самі по собі були святом. Зникали, навіть кліпнути оком не встигнеш. Особливо, коли у тебе є молодша сестра, уже з зубами, якими так зручно хрумтіти цю вафельку.

Але я виросла і схопила шило, яке змушує мене кудись їздити, щоб дивитися, як воно там, деінде, що люди роблять і що їдять. І ось після того, як я побачила і скуштувала бельгійські вафлі — товсті, ситні, хрусткі зовні і м’якенькі всередині з тисячею варіантів начинок, вони зіпсували мені всю ностальгію. Тепер слово “вафлі” – це не хрусткі трубочки чи млинці, а ось ці картаті велетні. Я перепробувала купу варіантів, але ось ці — улюблені. Тому що їх можна намастити шоколадом, і вони будуть солодким десертом. А можна зробити яйце-пашот і додати шматочок шинки, і ось поживний і чудовий сніданок готовий. І головний секрет — їх можна розігріти в тостері і вчорашні вони будуть негірші за свіжі.

Складники:

• 100 г тертого на дрібній тертушці підкопченого сиру
• гілочка розмарину
• гілочка чабрецю
• 50 г вівсяних пластівців, обсмажених на сухій сковорідці
• 125 г м’якого масла
• 1/4 ч.л. солі
• 4 яйця
• 200 г борошна
• 2 дрібки розпушувача
• 150 г вершків

Збити масло з сіллю, додати по одному яйця. Змішати борошно, пластівці, розпушувач і додавати до маси разом із вершками (якщо вливати вершки потім – літатимуть по всій кухні). Додати сир і дрібно покраяну зеленушку. Випікати.

Рекомендована техніка:

Lana Svitankova